00:00:00
ПЕРЕМОГА!
Наступна
+ - Мої найкращі результати
| Час | Дата |
+ Правила пошуку
- Глосарій
- Архів— установа, яка займається збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам'яток та ін. Годинами переглядав [М. Костомаров] у темних кімнатах архівів старовинні пожовклі рукописи (Ів. шляхи, 1954, 373).
- Бароко— один з провідних художніх стилів в архітектурі та мистецтві кінця 16 – середини 18-го ст.
- Вибрик— стрибок з відкиданням задніх ніг (про копитних тварин). Корова здоїлася без вибриків (Тют., Вир, 1964, 436).
- Випас— дія за знач. випасати. - Я, було, вже й молотити піду до людей або волів поганяти. А там і собі бичечків купили на випас (Барв.., 1902, 414).
- Відділ— одна з частин чого-небудь цілого, на які воно поділяється або його поділяють за певними ознаками. Тіло комах поділяється на три відділи: голову, груди і черевце (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 6).
- Дяка— почуття вдячності за зроблене добро, виявлену увагу.
- Засув— зАСОВ, а, ч. Рухомий дерев'яний або залізний пристрій для замикання дверей, воріт, хвіртки і т. ін. Увіходить [воротар] у двір, зачиняє хвіртку, засуває важким засувом браму і йде собі праворуч (Л. Укр., III, 1952, 307).
- Зборище— велике скупчення людей в одному місці. Побачивши зборище, вони спинили волів, а самі пішли до гурту.
- Звалище— місце, куди звозять, скидають сміття, непотріб.- Я наполягаю, щоб було звалище, бо місту треба очищатися від сміття (Речм.2. чого. Велика кількість чого-небудь, зваленого в одне місце. На стіні танцювали тіні, ніби хтось весь час ховався за звалищем старих речей (Скл., Карпати, II, 1954, 90).
- Звитяга— перемога в бою, у війні. [Гелен:] Я певен був, побачивши те військо [лідійське], ..що еллінам, потомленим війною, знесиленим облогою, не встоять проти царя, жадібного звитяги (Л. Укр., II, 1951, 295).
- Зенітка— зенітна (у 2 знач.) гармата. Сильний вибух десь поблизу і зараз же по тому виття сирен і постріли зеніток (Коч., II, 1956, 398).
- Злото— золото (у 1 знач.). О, Грузіє! В твоїх-бо горах Ще стільки злота і срібла! (Тич., II, 1957, 74).
- Корч— пень, викорчуваний з корінням. Наносив [Павло] повну діжку води, врубав дров з старого дубового корча (Кучер, Трудна любов, 1960, 77).
- Курйоз— дивний, недоладний або нісенітний випадок, подія. Я навіть знав і такий курйоз, що автор був перше «нашим відомим», а потім спустився до «починаючого» (Л. Укр., III, 1952, 744).
- Миги— знаки (підморгування, жести), які супроводжують, а часто і заступають розмову. В мигах, в розмові венгрів [угорців] було видко щось східне, дуже нагадуюче кримських та казанських.
- Одоробло— великий, громіздкий предмет. Зудін більше не ждав. Узявши Михайла за плечі, він повернув його до насоса: - Давай! Удвох налягли на вугласте дерев 'яне одоробло (Загреб.2. зневажл. Незграбна людина. Каргат придивився до чеха. То було високе одоробло. І такий Петушек огрядний - ступне, а все навколо здригується (Шовк., Інженери, 1956, 18).
- Одуд— невеликий птах з довгим чубом, тонким, загнутим донизу дзьобом і яскравим строкатим забарвленням. Кує зозуля, а її перебиває криклива іволга.
- Ознака— риса, властивість, особливість кого-, чого-небудь. Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (Рильський, III, 1956, 153).
- Орач— той, хто оре землю. У полі Орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її непрохану ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Гл., 1951, 86).
- Орлиця— самиця орла. Повисши в небі на крилах, Клектала хижая орлиця, І, вчувши клекіт, в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376).
- Парох— парафіяльний піп. Отець парох, як лошак, побіг до хати, аби комісар його не запримітив (Стеф., І, 1949, 208).
- Паща— рот звіра, риби і т. ін. Цілий ліс тонких [овечих] ніжок замигтів перед очима, голі дурні морди розкривали пащі серед рожевої куряви (Коцюб., II, 1955, 16).
- Рибак— людина, яка ловить рибу, займається рибальством.
- Сировина— добутий або вироблений вихідний матеріал, признач. для дальшої промислової обробки й одержання напівфабрикатів або готових виробів.
- Службовець— той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь. Віддалився також адміністратор, розійшлись і службовці (Фр., VI, 1951, 300).
- Справник— у дореволюційній Росії - начальник повітової поліції. Джеря, як тільки було почує дзвоник станового або справника, то зараз тікає з села на хутір, у ліс (Н.-Лев., II, 1956, 261).
- Співучасник— той, хто бере участь разом із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін. В боротьбі за справу миру, за ясне життя нове кожен з нас тебе [М. Гоголя] сьогодні співучасником зове (Тич., II, 1957, 284).
- Тавр— мітка, яку випікають на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. - Наш, вітчизняний, - визначив Хаєцький, як циган, обходячи коника навколо і старанно загладжуючи застрижене тавро (Гончар, III, 1959, 88).
- Тріо— музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. Починається тріо: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче» (Н.-Лев., III, 1956, 306).
- Фікус— вічнозелена тропічна рослина родини шовковицевих. Особливо багату рослинність мають вологі тропічні ліси, в яких переважають велетенські вічнозелені дерева (до 80 м заввишки) - фікуси, макаранги та ін. (Посібник з зоогеогр., 1956, 52).
- Хмиз— невеликі тонкі гілки, відділені від дерева. Поїдем до лісу, нарубаєм хмизу, Запалимо сосну зверху донизу (Чуб., V, 1874, 324).
- Чинбар— ремісник, який чинить, обробляє шкіри. З удосконаленням техніки виробництва стали виділятись ремісники по професіях - ковалі, зброярі, теслярі.
- Чорт— за забобонними уявленнями - надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками.
- Шафа— рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами і служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. Бабуся тим часом дістала з шафи сіру шовкову спідницю, обережно поклала її на стілець, оглянувши подол ще раз (Л. Укр., III, 1952, 602).
- Шпіц— невеликий кімнатний собака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю перев. білого кольору.
- Ібіс— схожий на невелику чаплю болотний птах з довгими ногами й загнутим дзьобом.
- Імам— духовний глава всіх мусульман або певної їх частини. Мюриди обрали Шаміля імамом - духовним і світським правителем (Іст. СРСР, II, 1957, 162).