00:00:00
ПЕРЕМОГА!
Наступна
+ - Мої найкращі результати
| Час | Дата |
+ Правила пошуку
- Глосарій
- Аеродром— місце стоянки, зльоту й посадки літальних апаратів. Весь бій тривав кілька хвилин.
- Арія— вокальний твір для одного голосу, що входить як складова частина до опери, ораторії та ін. От почулась арія Мефістофеля з "Фауста".
- В'юн— надзвичайно рухлива риба з видовженим гнучким тілом. Ми часто випливали удвох на рибу.
- Вись— простір на великій відстані від землі. Нитки дощу сріблясті єднають землю й вись.
- Виторг— гроші, одержані від продажу чого-небудь. На картоплі добре заробили, славний виторг.
- Вірник— довірена особа. Катруся змовилася з вірником багатого буковинського купця (Кобр., 1954, 114).
- Вірш— невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків. І довелося знов мені На старість з віршами ховатись (Шевч., II, 1953, 45).
- Віспа— інфекційна хвороба, що супроводиться гнійним висипом на шкірі та слизових оболонках. Солоху напала віспа, та така, як дубова кора.
- Грація— витонченість, краса в позах, рухах. З великою грацією вона повертала голову, дивилась то на одну сережку, то на другу (Н.-Лев., IV, 1956, 186).
- Гроші— металеві і паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі і продажу. Хто йде, їде - не минає: Хто бублик, хто гроші.
- Діжа— низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб. Вона й опару постановила.
- Заїр— грошова одиниця в Республіці Заїр, яка була в обігу з 1967 до 1998 року.
- Змова— таємна угода для досягнення якої-небудь мети (частіше політичної). Близько 1567 р. склалась велика боярська змова, але вона була викрита, і учасники її страчені (Іст. СРСР, І, 1956, 136).
- Змія— плазун з видовженим тілом, укритим лускою. Нараз Жабі скрикнула радісно й гукнула мене: - Диви, яка чудесна червоненька гадючка! Що за очиці в неї! - І вона нахилилась до змії, щоб краще розглядіти її..., 1959, 56).
- Кіот— складана рама або шафка зі скляними дверцями для ікон.
- Леді— дружина лорда або баронета у Великобританії, а також заміжня жінка аристократичного кола. Англічанка наша дуже цікава і красива стара леді (Л. Укр., V, 1956, 111).
- М'яз— тканина живого організму, здатна скорочуватися, забезпечуючи функцію руху частин тіла.
- Невигода— матеріальні збитки. Молодий поміщик до копієчки обчислив, яка йому невигода тримати селян у лісах (Стельмах, Хліб.. НЕВИГОДА, и, ж. Те саме, що незручність. Від Радивилова до Ковеля.. їхати вже недовго, .. тільки одна невигода - пересадка в Здолбунові (Л. Укр., V, 1956, 50).
- Орля— пташа орла. Молоде орля, та вище старого літає! (Укр.. присл.., 1955, 88).
- Осуга— масні або іржаві плями на воді, рідині. Заволокло курявою срібне плесо лиману, і вода в ньому потьмарилася, вкриваючись іржавою осугою (Кучер, Чорноморці, 1948, 127).
- Плавність— властивість за знач. плавний. Лекса вразила чіткість і плавність кожного руху коменданта (Собко, Запорука.., 1952, 14).
- Примітивність— якість і властивість за знач. примітивний. Домагання видати у нас нову антологію лунають здавна і розбиваються на примітивності наших типографічних [друкарських] засобів (Фр., XVI, 1955, 335).
- Просвітитель— прихильник просвітительства (у 1 знач.). Просвітителі (Вольтер та інші ) вели боротьбу з феодальними порядками й висміювали середньовічні забобони (Іст. СРСР, II, 1957, 53).
- Простолюд— люди, що належать до непривілейованого класу, непривілейованої верстви населення. [Служебка:] Ти все щось говорив там [у палатах] за простолюд, обстоював, щоб дати валю всім (Л. Укр., II, 1951, 197).
- Прядиво— волокно конопель, льону, бавовни, вовни і т. ін. Як заробить [Мотря] конопель, - то й добре.
- Світло— промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (Коцюб., І, 1955, 346).
- Сплеск— дія за знач. сплескувати, сплеснути і сплескуватися, сплеснутися, а також звуки, утворювані цією дією. Чути було сплески хвиль (Ю. Янов., II, 1958, 157).
- Спідниця— жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу. - Покличу до себе своїх подруг, покажу їм, яке в мене добро буде: які юпки, шовкові спідниці (Кв.-Осн., II, 1956, 436).
- Сікач— ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь. Вряди-годи чуємо, немовби хтось сікачами м'ясо на стільниці сік (Фр., II, 1950, 341).
- Січень— назва першого місяця календарного року. Січень січе та й морозить, Газда з лісу дрова возить (Гал.-руські.. приповідки, І, 1901-1905, 102).
- Тавр— мітка, яку випікають на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. - Наш, вітчизняний, - визначив Хаєцький, як циган, обходячи коника навколо і старанно загладжуючи застрижене тавро (Гончар, III, 1959, 88).
- Тирло— місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою. [Семен:] Як був ще за підпасича біля панського ялівника, то як приженем було ялівник на тирло, то я як улізу в ставок та плаваю аж до полудня.
- Тінь— темний відбиток на чому-небудь від предмета, освітленого з протилежного боку. Сонце вже клонилося до заходу, з дерев і гір лягали довгі тіні і закривали долини (Фр., VIII, 1952, 364).
- Учта— урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події.
- Хвіст— придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. Собаки стояли коло хат і крутили хвостами, дивлячись на людей (Н.-Лев., II, 1956, 374).
- Юхта— сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкуру підіймає І юхтою її або габельком [габелком] величає (Г.-Арт.., 1958, 44).
- Ясен— дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною, яку використовують на різні вироби. Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Шевч., І, 1963, 3).
- Ясла— відгороджене в хліві місце, куди закладають корм для худоби. Іван коло худоби порається: скотові й вівцям підкладає в ясла просяної або гречаної соломи (Мирний, II, 1954, 110).
- Імам— духовний глава всіх мусульман або певної їх частини. Мюриди обрали Шаміля імамом - духовним і світським правителем (Іст. СРСР, II, 1957, 162).