00:00:00
ПЕРЕМОГА!
Наступна
+ - Мої найкращі результати
| Час | Дата |
+ Правила пошуку
- Глосарій
- Аварія— значне пошкодження механізму, машини і т. ін. під час дії, руху.
- Аналіз— метод наукового дослідження предметів, явищ та ін. шляхом розкладу, розчленування їх у думці на складові частини.
- Велич— дуже великий, надзвичайних розмірів предмет. Ліс у мене стародавній, добрий.
- Випад— різка подача корпусу вперед або вбік з упором на одночасно винесену зігнуту ногу (прийом при фехтуванні, гімнастичних вправах і т. ін.). Кривоніс відбивав удари, ніби жартуючи, й з кожним випадом тиснув супротивника до води (Панч, Гомон. Україна, 1954, 31).
- Еліпс— замкнута овальна крива, сума відстаней кожної точки якої від двох даних точок (фокусів) залишається сталою величиною. При обертанні навколо Сонця Земля протягом року описує замкнену криву лінію, яка нагадує коло, розтягнене в одному напрямі.
- Кают-компанія— приміщення на кораблі, де харчуються й відпочивають пасажири, а на військовому судні - командний склад. Таку розмову довелося мені чути в кают-компанії великого пароплава (Еллан, II, 1958, 37).
- Квач— намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я тощо для мащення чого-небудь. [Чоловік (вибіга з мазницею і квачем) :] Ось я приніс дьогтю (Вас., III, 1960, 57).
- Клекіт— дія за знач. клекотіти та звуки, утворювані цією дією. Орли-чорнокрильці літають, Клекотом звіра на кістки скликають (Мирний, V, 1955, 264).
- Козир-дівка— про сміливу, спритну, гостру на язик дівчину. А Івга, вже вона й замужем, вже вона й молодиця, вже і діточок наводила, а в людей усе вона козир-дівка! (Кв.-Осн., II, 1956, 305).
- Краєвид— місцевість, що відкривається перед очима.
- Кутя— обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні різдва чи водохреща. Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти (Шевч., І, 1951, 365).
- Ківш— кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води (вина, меду тощо). Марченко.
- Любко— коханий хлопець або чоловік. На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (Фр., І, 1955, 66).
- Морква— городня рослина з пірчасторозсіченими листками й довгастим потовщеним коренем. Столову моркву на насіння в колгоспі сіють у кінці травня (Колг. Укр., 2, 1957, 37).
- Нарцис— трав'яниста цибулинна рослина з лінійними листками та білими або жовтими запашними квітками. На його клумбах першими в місті з'являлись нарциси і останніми зникали айстри (Собко, Скеля.. 2. Квітка цієї рослини. Нопронідос держав у руці здоровий пучок півонії, нарцисів та тюльпанів (Н.-Лев., III, 1956, 366).
- Науковець— той, хто займається розробкою питань науки. Вона злякано відвела очі, намагаючись зникнути в натовпі науковців і студентів (Руд., Остання шабля, 1959, 76).
- Осел— свійська робоча тварина родини конячих. І шляхом ві[й]сько, мов гадюки.
- Поетка— поетеса. Ім'я нам легіон, Поети й поетки (Рильський, II, 1960, 9).
- Приліт— дія за знач. прилетіти. - Ті люди, що робили спостереження над гніздом горихвістки, налічили понад чотириста прильотів пташок до свого гнізда (Коп.., 1961, 145).
- Проріз— заглибина в чому-небудь, зроблена різальним інструментом.
- Ружа— троянда. Буйними кущами росли тут жоржини, слалась по землі красоля, тягнулися до сонця рясні стебла руж (Шиян, Баланда, 1957, 144).
- Селюк— житель села. [Скульптор з передмістя (до жерця): ] Коли б ти чув, що там селюк той плів! (Показує вгору на селянина) (Л. Укр., II, 1951, 521).
- Степ— великий безлісий, вкритий трав'янистою рослинністю, рівнинний простір у зоні сухого клімату. Летим.
- Студія— майстерня живописця або скульптора. Вся хата має вигляд не то скульпторської студії, не то робітні гончара: багато недокінченої роботи (Л. Укр.2. Школа, що готує художників, скульпторів або акторів. Колись вона, правда, малювала краще.. Вона залишила роботу в рекламній фірмі і заняття в студії (Рибак, Час.., 1960, 639).
- Тертя— рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає. Патик, затиснутий між одвірком і дошкою, жалісно заскрипів і вже за кілька хвилин почав від тертя затлівати (Гжицький, Опришки, 1962, 13).
- Тиньк— розчин вапна, змішаного з піском, яким покривають поверхню стін, стелі тощо.
- Тропар— молитовний вірш для співу на честь якого-небудь свята або святого у православному богослужінні. Доокола дві тисячі літ кипить життя, все змінилося, само обличчя землі стало іншим, а тропарі й кондаки співають усе на тих же вісім гласів, при тих же самих словах плюють на сатану по тричі, тими ж самими рухами творять обряд (Хотк., II, 1966, 352).
- Уділ— участь. А пора збирання винограду? - пригадує Замфір. - Ну, це вже легка, празникова робота.
- Утопія— учення про соціальну перебудову, про ідеальний суспільний лад, яке не грунтується на науковому розумінні об'єктивних закономірностей суспільного розвитку. Що таке утопія? В науковому значенні се - якась така теорія впорядкування громадського життя, що не має ніяких шансів на здійснення і через те їй «нема місця» в реальному світі (Л. Укр., VIII, 1965, 134).
- Учень— той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. Тим часом зал наповнявся учнями, їх матерями, батьками, вчителями (Хотк., І, 1966, 161).
- Ущелина— вузька і глибока западина між горами. Я сходив гірських доріг немало, знаю всі ущелини і кручі (Нагн.., 1949, 80).
- Флор— сукупність всіх видів рослин, що ростуть на певній території або росли на ній в минулі геологічні епохи.
- Юрба— велике безладне, неорганізоване скупчення людей.
- Юхта— сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкуру підіймає І юхтою її або габельком [габелком] величає (Г.-Арт.., 1958, 44).
- Ясир— бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з XV до 60-х років XVIII ст. Микула забіг на саме ліве крило турецького табору, де сподівався знайти ясир (Мак., 1956, 505).
- Ідилія— невеликий поетичний твір, що зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи. Це була не стільки ода, скільки ідилія, у якій вихвалялося життя сільського мешканця на лоні природи (Бор., 1957, 19).