00:00:00
ПЕРЕМОГА!
Наступна
+ - Мої найкращі результати
| Час | Дата |
+ Правила пошуку
- Глосарій
- Баша— у давній Туреччині і Єгипті - титул найвищих урядовців, вельмож та генералів. У туркені яничари І баша на лаві (Шевч., І, 1951, 200).
- Біги— дія за знач. бігти 1-4. Наздогнав Павло дівчину.. - Варко! тривай, зажди! - ледве промовляє вже: дух у бігу однявсь (Вовчок, І, 1955, 159).
- Бійня— масове знищення людей. Був ще двічі поранений - віддав свою данину всесвітній бійні Андрій-столяр (Крот., 1959, 28).
- Велетень— величезного зросту і сили людина в народних повір'ях і легендах. - Давно то, дуже давно діялось, ще коли велетні жили в наших горах (Фр. У дверях уже показався велетень латиш Август Штейн (Ле, Міжгір'я, 1953, 216).
- Вовк— хижак родини собачих, звичайно сірої масті. У лозах десь вовки завили (Гл., 1957, 180).
- Воло— розширена частина стравоходу в багатьох птахів, де тимчасово перебуває та попередньо перетравлюється їжа. У зерноїдних птахів (курей, голубів) стравохід мав розширення - воло, де зерно розм'якшується, перш ніж надійти до шлунку (Зоол., 1957, 108).
- Віст— гра в 52 карти. Дорко.. пішов тепер зі старшими грати віста (Мак., 1954, 27).
- Габа— турецьке сукно білого кольору. Ой, із города із Трапезонта [Трапезунда] виступала галера.. Третім цвітом процвітана - Турецькою білою габою покровена (Укр.. думи.., 1955, 39).
- Грім— гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері. Грім гримить - хліб буде родить (Укр.. присл.., 1955, 94).
- Екстаз— крайній, найвищий ступінь захоплення. Чудовою здалась українська пісня всім студентам з далеких країв.
- Емір— титул феодальних правителів у деяких країнах Близького і Середнього Сходу, а також особа, що має цей титул. Царські війська розбили [в 1868 р.] військо еміра і захопили Самарканд (Іст. СРСР, II, 1957, 238).
- Жереп— гірська сосна з чорною корою і неколючими короткими листками. Сосна жереп.
- Змова— таємна угода для досягнення якої-небудь мети (частіше політичної). Близько 1567 р. склалась велика боярська змова, але вона була викрита, і учасники її страчені (Іст. СРСР, І, 1956, 136).
- Каня— хижий птах родини яструбових, схожий на шуліку.
- Коток— та саме, що котик 1. - Півнику-братику, відчини!.. - Тоток-тоток, не велів коток! (Укр.. казки, 1951, 44).
- Кіот— складана рама або шафка зі скляними дверцями для ікон.
- Лотр— негідник, розбійник, грабіжник. Але чим викажеш [доведеш] їм, що ти.. не лотр у тому найгіршому розумінні, яким намагається шляхтич виставити тебе перед красунею господинею?.
- Масив— гірська височина без яскраво вираженого гребеня або вершини, однорідна з погляду геологічної будови. Гірські масиви.
- Мийка— ганчірка, віхоть для миття чого-небудь. На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (Коцюб.2. Пристосування для миття, промивання чого-небудь.
- Млість— почуття розслабленості, знемоги. Якась невимовна млість опанувала мене, якесь ослаблення не то тіла, не то волі (Фр., IV, 1950, 291).
- Мощі— висохлі, муміфіковані рештки (інколи - окремі кістки) людини, що її церква вважає святою. Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (Фр., VIII, 1952, 138).
- Однофамілець— той, хто має з ким-небудь одне прізвище, але не доводиться йому родичем. В наросвіті.
- Окови— металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін. Він видобув із свойого [свого] мішка велику дерев 'яну орендарську люльку в мосяжній окові (Фр., III, 1950, 221).
- Олія— рідка жирова речовина, яку добувають з деяких рослин (переважно з їх насіння або плодів). У діжі, що так несподівано стала йому в пригоді, було більше як до половини синьої, густо на олії розведеної фарби (Фр., IV, 1950, 92).
- Паля— стовп, що забивається в грунт як опора для якої-небудь споруди. Посеред ставу убито чотири палі товстеньких, а угорі позв'язано вірьовками та.. якось-то хитро та мудро попереплутувано (Кв.-Осн., II, 1956, 174).
- Печерник— прикм. до печера. [Мавка:] Вогнем підземним мій жаль палкий зірвав печерний склеп, і вирвалась я знов на світ (Л. Укр., III, 1952, 250).
- Подив— почуття або стан, викликані сильним враженням від чого-небудь незвичайного, несподіваного, незрозумілого і т. ін. Діти.
- Птиця— то саме, що птах. Добра птиця свого гнізда не каляє (Номис, 1864, № 9426).
- Слухняність— властивість за знач. слухняний. [Руфін:] Мені бридка слухняність поневолі,- я ж не рабиню взяв собі за жінку (Л. Укр., II, 1951, 342).
- Старожитність— давно минулі часи, далеке минуле. Дві культурні течії живили творчість Анатолія Петрицького - романтика старожитності і раціоналізм сучасності (Вітч.2. тільки мн. Пам'ятки далекого минулого. Вивчаючи старожитності Криму, археологи неодноразово звертали увагу на схожість пам'ятників гірського Криму та Кавказу (Наука.., 12, 1965, 6).
- Стіл— вид меблів у вигляді горизонтально укріпленої на ніжках широкої дошки (іноді з ящиками, тумбочками), на яких розміщують різні предмети. Свиню пусти під стіл, а вона лізе на стіл (Укр.. присл.., 1955, 168).
- Теплінь— дуже тепла погода. О ніч чудовна і чудова! Ще вчора сіявсь сніг рясний, - Сьогодні ж теплінь і понова, І проріст трав, і день ясний... (Олесь, Вибр., 1958, 32).
- Учта— урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події.
- Шопа— покрівля, накриття на опорах для захисту чого-небудь від сонця, дощу і т. ін. Магазин - се була величезна шопа: дах, опертий на стовпах, без стін, тілько між стовпами повбивано поперечні дрючки (Фр., IV, 1950, 46).
- Явір— дерево родини кленових з великим п'ятилопатевим листям.
- Яйце— захищена від зовнішнього впливу різними оболонками чи шкаралупою овальної форми сукупність білка й жовтка, з яких утворюється зародок птахів та деяких тварин (уживається як продукт харчування). Я.. угляділа під лопухом дванадцятеро курячих яєць (Н.-Лев., III, 1956, 283).
- Якір— пристрій для утримання на місці суден, плавучих маяків тощо у вигляді металевого стержня з лапами, які чіпляються за грунт. Стукіт мотора затих, і з катера впав у зелену глибочінь трилапий якір (Донч., VI, 1957, 505).
- Ім'я— особиста назва людини, що дається їй після народження. - Мені почулося наче ім'я моєї жінки (Мирний, III, 1954, 274).