00:00:00
ПЕРЕМОГА!
Наступна
+ - Мої найкращі результати
| Час | Дата |
+ Правила пошуку
- Глосарій
- Алое— багаторічна тропічна й субтропічна трав'яниста рослина з довгастим м'ясистим листям, укритим по краю шипами.
- Віск— пластична маса жовтого або білого кольору, яку виробляють бджоли для стільників. Теплий солодкавий дух воску, що стікав по свічках, підіймав з грудей до горла жалість (Коцюб., II, 1955, 352).
- Гніт— важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення. Щоб огірки не спливали і весь час були в розсолі, на вкладене дно кладуть невеликий гніт - кусок граніту або мармурової плити (Укр. страви, 1957, 408).
- Грім— гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері. Грім гримить - хліб буде родить (Укр.. присл.., 1955, 94).
- Гріш— у XIX ст. у Росії - дрібна розмінна монета, що дорівнювала &189.
- Дикун— людина з племені, яке перебуває на рівні первісної культури. Лише дикуни.
- Достойник— особа, що має вищий духовний, військовий чин або займає керівну урядову посаду. Явився також губернатор Голуховський і багато достойників державних (Фр., XVI, 1955, 240).
- Ескорт— конвой, охорона, що супроводжують кого-, що-небудь. За кілька хвилин Валентину під ескортом двох жовнірів і пана капрала повели з хати (Досв., 1959, 71).
- Загорожа— тин, паркан, стіна і т. ін., чим огороджене, відгороджене що-небудь.
- Заїр— грошова одиниця в Республіці Заїр, яка була в обігу з 1967 до 1998 року.
- Звір— дика, звичайно хижа, тварина. Медвідь - страшний, великий звір. Вночі в село заходить з гір: Тут вб'є вола, там цапа з'їсть - Немилий і шкідливий гість (Фр., XIII, 1954, 265).
- Курява— дрібні тверді частинки, що нависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь. Берлин рушив, а Івася курява покрила.
- Меляса— темна тягуча солодка маса, що є відходом цукробурякового виробництва.
- Мокриця— дрібна ракоподібна тварина, яка живе в темних вологих місцях. Тут.. чимало павуків, мокриць якихсь гігантських (Л. Укр., V, 1956, 191).
- Опір— дія за знач. опиратися 3. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Дмит.[Іти, піти] по лінії (лінією, по шляху, шляхом) найменшого опору.
- Покута— визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї.
- Путо— ремінь, мотузка, ланцюг, якими стягують ноги якої-небудь тварини, щоб обмежити свободу її пересування (перев. під час випасу).
- Рекомендація— позитивний усний або письмовий відзив про кого-небудь, як правило, з порукою за нього. З Брянським він пройшов шлях від самої Волги.
- Рижик— їстівний гриб з шляпкою і ніжкою червонувато-жовтого кольору. Напала [Маруся] на рижики, та так же їх багацько було (Кв.-Осн., II, 1956, 80).
- Рінь— крупний пісок, гравій, галька і т. ін. По всій рівнині розкидані намети бранців.
- Смок— насос. - Це газогенератор, - пояснював Валерик, - він працює на кам'яному вугіллі, на антрациті... Він якраз і рухає своєю силою всі смоки (Гончар, Таврія, 1952, 210).
- Сполука— речовина, в якій атоми одного або різних елементів з'єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв'язку. Азот як один з основних елементів живлення входить до складу багатьох.
- Строк— установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу. Леонтій вчився дуже добре, видав [здав] екзамен на полегкість і зменшення строку військової служби (Н.-Лев., IV, 1956, 56).
- Тавр— мітка, яку випікають на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. - Наш, вітчизняний, - визначив Хаєцький, як циган, обходячи коника навколо і старанно загладжуючи застрижене тавро (Гончар, III, 1959, 88).
- Тривога— неспокій, збентеження, викликані якимсь побоюванням, страхом перед чимось, передчуттям неприємного, небезпечного. Раїса усе поглядала туди [на небо], з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (Коцюб., І, 1955, 308).
- Ягня— маля вівці (у 1 знач.). Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки - Напитися водички (Гл., 1951, 39).
- Ґніт— важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення. Щоб огірки не спливали і весь час були в розсолі, на вкладене дно кладуть невеликий гніт - кусок граніту або мармурової плити (Укр. страви, 1957, 408).
- Ґрати— гРАТИ1, грат, мн. Переплетення металевих (зрідка дерев'яних) прутів, штаб і т. ін. Він тільки один був такий, що міг здійняти з вікон грати, розвалити мури та вивести її з них у ширший світ (Коцюб., II, 1955, 143).