00:00:00
ПЕРЕМОГА!
Наступна
+ - Мої найкращі результати
| Час | Дата |
+ Правила пошуку
- Глосарій
- Акція— цінний папір, який свідчить про те, що його власник вніс певний пай у капіталістичне підприємство та має право на участь у справах і прибутках цього підприємства. Капіталістів, що живуть на проценти з капіталу, вкладеного в банки або в цінні папери (акції, облігації), називають рантьє (Нова іст., 1957, 56).
- Батько— чоловік стосовно до своїх дітей. Він батька спас в злу саму пору (Котл., І, 1952, 274).
- Брязк— звуки від ударів по металевих або скляних предметах.
- Бузько— лелека. На одній сіножаті й віл пасеться, і бузько жаби ловить (Номис, 1864, № 155).
- Віно— плата за наречену в деяких давньоруських племенах. В інших [племенах] дружину викупали за "віно", тобто за плату (Іст. СРСР, І, 1956, 34).
- Гніздо— у птахів - влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят. Побачив горобчик, як інші пташки в теплих гніздечках сидять, почав він і собі придивлятись, як то гнізда будуються (Л. Укр., III, 1952, 483).
- Горище— приміщення між стелею і покрівлею будинку. Та [на причілку] був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало (Н.-Лев., II, 1956, 178).
- Зблиск— спалах вогню, блискавки, світла і т. ін. Металу цокіт, автогену зблиски - росте залізний міст через Десну (Дор., Єдність, 1950, 48).
- Згар— залишки чого-небудь згорілого. Довго він довбався в ній [люльці] протичкою,.. потім вибивав об лаву згар.
- Кмет— селянин, хлібороб. Два кметі, пан третій (Номис, 1864, № 1175).
- Кола— рід вічнозелених дерев родини стеркулієвих.
- Кошик— виріб, різний за формою та розміром, виплетений з лози, стебел рогозу, дранки тощо, який використовують у побуті для зберігання або перенесення чого-небудь. Горпина вбігає у хату з порожнім кошиком на руці (Н.-Лев., II, 1956, 476).
- Крило— літальний орган птахів, комах та деяких ссавців (напр. Якби то далися орлинії крила. За синім би морем милого знайшла (Шевч., І, 1951, 4).
- Леді— дружина лорда або баронета у Великобританії, а також заміжня жінка аристократичного кола. Англічанка наша дуже цікава і красива стара леді (Л. Укр., V, 1956, 111).
- Лезо— гостра частина знаряддя, яким ріжуть, колють або рубають. Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Л. Укр., III, 1952, 377).
- Лірика— один з трьох родів літератури, поряд з епосом і драмою, в якому з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення автора до зображуваного. Поема створюється і існує на грунті взаємозв'язку двох літературних родів: епосу і лірики (Мал.., 1959, 55).
- Обгортка— те, чим обгортають або обгорнуто що-небудь (папір, тканина і т. ін.). - Коли моє життя не вдалося, не можу ж я осолодити його цукерком у розмальованій обгортці (Коцюб., І, 1955, 325).
- Панич— молодий неодружений син пана, пані (у 1 знач.). - У нашої старої пані Малії паничі були.
- Різа— досить мала, відрізана від великого масиву ділянка землі, яка в різних місцевостях України дорівнювала трьом, шести або десяти моргам. Сього року, мабуть, зовсім здуріла [Палажка]: захопила мою різу та й вижала аж півкопи (Н.-Лев., II, 1956, 7).
- Рінь— крупний пісок, гравій, галька і т. ін. По всій рівнині розкидані намети бранців.
- Світло— промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (Коцюб., І, 1955, 346).
- Синьйорина— в Італії - слово, що додається до прізвища або імені неодруженої жінки, а також форма ввічливого звертання до такої жінки.
- Сукровиця— жовтувата рідина, яка витікає разом із кров'ю з уражених тканин тіла, сочиться з гнійних ран. Там, де шкіра була здерта, утворилися справжні рани, вони сочилися сукровицею і щеміли (Гур.., 1959, 183).
- Терикон— конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні. За заводом розлігся пустельний степ, і тільки де-не-де на обрії височіли конуси териконів коло далеких шахт.
- Тіло— матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі.
- Яловичина— м'ясо великої рогатої худоби. Подали борщ, а далі яловичину, покришили на дерев'яній тарілочці, посолили та й їли (Кв.-Осн., II, 1956, 68).
- Ікло— зуб між різцями й передкореневими зубами в кожній половині верхньої та нижньої щелеп людини й ссавців. Потомились вівчарки.