00:00:00
ПЕРЕМОГА!
Наступна
+ - Мої найкращі результати
| Час | Дата |
+ Правила пошуку
- Глосарій
- Аташе— фахівець-консультант з певного кола питань, напр. у військовій справі, торгівлі, при дипломатичному представництві.
- Виш— скорочення: вища школа. [Люба:] Потім ми поступимо в виш. Я - в інститут авіації, а ти - в хімічний (Мик., І, 1957, 451).
- Вишиванка— вишита сорочка. Вона в полотняній вишиванці сиділа недалеко від лежанки й пряла кужіль (Стельмах, II, 1962, 398).
- Вуж— неотруйна змія середнього розміру, що має жовті плями з обох боків голови. - Сей рік зарідливий буде.
- Вікно— отвір для світла й повітря в стіні приміщення (хати, вагона тощо), куди вставлена рама з шибками. Хата була чимала, .. з великими вікнами на чотири шибки (Н.-Лев., II, 1956, 223).
- Гід— провідник-професіонал, який супроводить туристів і знайомить їх з визначними пам'ятками місцевості. Звісно, коли мати діло тільки з отельними посіпаками, гідами, антикваріями і т. ін. Укр., V, 1956, 401).
- Дикун— людина з племені, яке перебуває на рівні первісної культури. Лише дикуни.
- Еон— у міфологічних уявленнях пізньоантичного язичництва – персоніфікація часу (під впливом іранської міфології). 2. Найбільший підрозділ геологічної історії Землі, що об'єднує кілька ер.
- Жак— рибальська снасть у вигляді натягнутої на декілька обручів конусоподібної сітки. На вербі сіті рибальські порозвішувано, і жаки, і ятери (Вишня, II, 1956, 369).
- Заїка— людина, яка заїкається. - А це чий віз?.. - М-м-мій в-в-віз, - підбіг заїка-посполит, низько вклоняючись архімандритові (Тулуб, Людолови, І, 1957, 125).
- Каф— вид договору зовнішньоторговельної купівлі-продажу, коли до ціни товару включають його вартість і вартість морських перевезень (фрахту) до порту призначення.
- Млин— споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та ін. енергії.
- Мова— здатність людини говорити, висловлювати свої думки. Має добре слово в світі сирота.
- Мур— висока кам'яна або цегляна стіна навколо чогось. - До кого я прихилюся?.
- Ніч— частина доби від заходу до сходу сонця, з вечора до ранку. Ніч, тиха, тепла літня ніч, стояла над землею, виблискуючи зорями, мліючи у своїй розкоші.
- Пелікан— великий водоплавний птах з довгим гачкуватим дзьобом, яким він ловить рибу, та з еластичним шкірним мішком під нижньою щелепою. В товаристві двох гусей, Що були мов компаньйонки І в літанні помагали, Пелікан слабий прилинув (Л. Укр., IV, 1954, 189).
- Повага— почуття шани, прихильне ставлення, що грунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось. З радості стара як оп'яніла.
- Ріг— на голові деяких ссавців - твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. - Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили (Н.-Лев., II, 1956, 317).
- Син— особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. Один син - не син, два сини - півсина, три сини - ото тільки син! (Укр.. присл.., 1955, 127).
- Сич— хижий нічний птах бурого кольору родини совиних. Зайченятко беззахиснеє Тут притулиться на ніч І радітиме, сердечнеє, Що не злапав лютий сич (Крим., 1965, 83).
- Скіс— дія і стан за знач. скошувати2, скосити.2. Похила поверхня, похилий бік чого-небудь.
- Сум— невеселий, важкий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.
- Схов— дія за знач. сховати і сховатися. - Яри - це вже ліпше.
- Сюїта— музичний твір, який складається з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об'єднаних спільним художнім задумом. Вперше у Києві була виконана симфонічна сюїта «Веснянки» М. Вериківського на теми українських народних пісень (Мист., 5, 1957, 34).
- Сільрада— скорочення: сільська рада (як установа). Всі.. так його шанують, Що вибрали недавно до сільради.
- Ясла— відгороджене в хліві місце, куди закладають корм для худоби. Іван коло худоби порається: скотові й вівцям підкладає в ясла просяної або гречаної соломи (Мирний, II, 1954, 110).
- Іго— ярмо (у 2 знач.). Десь за морями у невідомій землі жив собі темний народ. Тяг він на своїх плечах подвійну неволю: робив на своїх панів і був під ігом другого царства (Вас.. II, 1959, 569).
- Ігумен— у православній церкві - управитель чоловічого монастиря. Він вів розмову тоном смиренного, покірливого й тихого послушника, що розмовляє з своїм ігуменом (Н.-Лев., III, 1956, 369).
- Їда— дія за знач. їсти 1. Жвавій Прісьці обридла така повільна їда (Л. Укр., III, 1952, 667).