00:00:00
ПЕРЕМОГА!
Наступна
+ - Мої найкращі результати
| Час | Дата |
+ Правила пошуку
- Глосарій
- Амонал— вибухова речовина з групи аміачно-селітряних, яка застосовується в гірничій та військовій справі. З різними горючими речовинами [нітрат амонію] утворює вибухові суміші, що мають назву амоналів (Заг. хімія, 1955, 363).
- Вебер— одиниця магнітного потоку в Міжнародній системі одиниць.
- Вирок— рішення суду про винність або невинність підсудного. Даремне було б намагання описати радість підсудних з приводу цього вироку (Фр., VI, 1951, 280).
- Вплив— дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета. [Петро:] Я вже не знаю, чи її врода красна,.. чи серце ласкаве та добре, - мабуть, усе це разом на мене такий мало вплив.
- Вухо— орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо, веселить серце (Мирний, IV, 1955, 232).
- Війт— керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV-XVIII ст.). Війт призначався на 100 і більше селянських волок.
- Демено— кермо. Ні одно судно через пороги не пройде, бо з довгими дуже деменами (Стор., І, 1957, 242).
- Жереп— гірська сосна з чорною корою і неколючими короткими листками. Сосна жереп.
- Жестикуляція— вживання, використання жестів (у 1 знач.). Чи піднімав він руку, чи кланявся, чи сідав, чи вставав, його жестикуляція, його рух був нешвидкий (Н.-Лев., IV, 1956, 127).
- Злам— дія за знач. зламати 1, 4 і стан за знач. зламатися 1, 3-6.
- Зойк— голосний, несамовитий крик (перев. як вираз жаху, відчаю, благання допомоги і т. ін.). Незабаром у нічній тиші залунали крики і зойки людей, яких убивали (Мак., 1956, 538).
- Зрив— дія за знач. зривати 5, 6 і зриватися 2, 6. Подія із зривом зборів була така несподівана і така прикра, що кожний із них почував свою провину і ніхто не зважувався заговорити з головою сільради (Епік, Тв., 1958, 103).
- Капелюх— жіночий або чоловічий головний убір із фетру, соломи тощо.
- Консисторія— у дореволюційній Росії - установа з церковно-адміністративними й судовими функціями, що підлягала єпархіальному архієреєві. - Коли б ще часом діло не дійшло до консисторії, бо тоді доведеться продати й воли й коники,- сказав отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 182).
- Куховар— робітник, що готує їжу. Згодили якось москаля з міста за куховара (Вовчок, І, 1955, 130).
- Лисеня— маля лисиці. В тритижневому віці лисенята починають пити молоко, пробують їсти м'ясний фарш (Наука.., 5, 1958, 28).
- Літо— найтепліша пора року між весною й осінню. Минуло літо, після жнив Овес хазяїн змолотив (Гл., 1951, 29).
- М'ясо— туша, частина туші забитих тварин, а також їжа, приготовлена з цих частин. Нема над рибу линину, над м'ясо свинину (Номис, 1864, № 7523).
- Мудрість— властивість і якість за знач. мудрий 1 - 3. Від нього віє мудрістю людини, що багато набачилась і натерпілась на своєму віку, не втративши, проте, життєвої радості (Збірник про Крон., 1955, 267).
- Місцевком— скорочення: місцевий комітет. Степан був активістом, його якось навіть обрали до місцевкому профспілки зв'язку (Кучер, Трудна любов, 1960, 135).
- Нападник— той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення.
- Орля— пташа орла. Молоде орля, та вище старого літає! (Укр.. присл.., 1955, 88).
- Осад— дрібні частки твердих речовин, що виділяються з рідини або газоподібного середовища й осідають на яку-небудь поверхню. Майстер.
- Осел— свійська робоча тварина родини конячих. І шляхом ві[й]сько, мов гадюки.
- Пелька— а суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Кв.-Осн., II, 1956, 279).
- Пошана— почуття поваги, що грунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь. Миронова довго, з увагою і пошаною гляділа на нього (Фр., VI, 1951, 92).
- Розвід— дія за знач. розводити 1. Розвідник Петро Костенко, стомлений цілоденним переходом, байдуже розглядав у бінокль вулицю, щоб скоротити завжди такі довгі десять-п'ятнадцять хвилин між зупинкою колони і розводом по квартирах (Багмут, Опов.На розвід - з метою розвести, розмножити, одержати новий урожай, приплід. Полючи на городі в багатого мужика, вона не хотіла брати грошей, а прохала одсипати пшеничним зерном, щоб мати гарний гатунок пшениці. Це на насіння, на розвід (Коцюб., II, 1955, 25).
- Розпад— дія і стан за знач. розпастися, розпадатися1 1, 2. Вивчення законів розпаду радіоактивних елементів дало дослідникам надійний метод обчислення віку Землі (Цікава фізика, 1950, 198).
- Слиз— сЛИЗЬ, і, ж. В'язка рідина, що виділяється деякими клітинами рослин, тварин і людини. У будь-якій водоймі рослини, що її населяють,виділяють слиз - органічні речовини (Наука.., 9, 1970,13).
- Сльота— хмарна, сира погода з дощем або мокрим снігом, із багном на землі. Восени й весною, як розпочнеться негідь та сльота, все містечко з хатами й крамницями неначе плаває в болоті, рідкому, аж прозорому (Н.-Лев., І, 1956, 50).
- Схов— дія за знач. сховати і сховатися. - Яри - це вже ліпше.
- Сіно— скошена і висушена трава, яка йде на корм худобі. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (Граб., І, 1959, 299).
- Тополя— дерево родини вербових із високим прямим стовбуром, глянсуватими листками різної форми та одностатевими квітками у вигляді повислих сережок. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Шевч., І, 1963, 145).
- Утиск— насильне, несправедливе обмежування чиїх-небудь прав та дій. [Василина:] Так упеклися мені його [чоловіка] знущання, його утиски та катування, що я не то його, а всіх, хто до його прихильний, ненавиджу (Гр., II, 1963, 536).
- Шлик— старовинний круглий або конічний головний убір, обшитий чи оздоблений хутром. Шлик бархатний на свою голову надівав [татарин], На коня сідає, Безпечно за козаком Голотою ганяє, (Укр.. думи.., 1955, 6).
- Шлюб— родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Дмит., Наречена, 1959, 197).
- Ятка— легка будівля для тимчасового користування (торгівлі, виставки і т. ін.).