ПЕРЕМОГА!
Наступна
+ - Мої найкращі результати
| Час | Дата |
+ Правила пошуку
- Глосарій
- Аїр— трав'яниста багаторічна рослина з довгими мечоподібними листками й гострим запахом.
- Буз— бузок. Навколо цвів мигдаль і буз... (Олесь, Вибр., 1958, 332).
- Бік— права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Тріщали кості, ребра, боки.
- Ера— початок літочислення, зв'язаний з якою-небудь історичною або легендарною подією.
- Каламар— чорнильниця. До голови йшли.. писарі з перами й здоровими каламарями в руках (Н.-Лев., III, 1956, 24).
- Кір— дитяча заразна хвороба, що супроводиться висипом, запаленням дихальних шляхів, слизової оболонки очей, ротової порожнини та гарячкою. Не заносячи цього листа додому, спаліть його, щоб бува кір не передався і до Вашої дітвори (Мирний, V, 1955, 405).
- Паща— рот звіра, риби і т. ін. Цілий ліс тонких [овечих] ніжок замигтів перед очима, голі дурні морди розкривали пащі серед рожевої куряви (Коцюб., II, 1955, 16).
- Полум'я— вогонь, що піднімається над предметом, який горить. Постояла, а потім сіла Коло огню і руки гріла На самім полум'ї (Шевч., І, 1951, 361).
- Праліс— незайманий, предковічний, густий ліс. Гори Карпати, сповиті в синяві мряки або непроглядні густі праліси, синіють здалека (Коб., І, 1956, 438).
- Пільга— повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання яких-небудь обов'язків. Перев'язали [козаки] собі звечора рани, випили.
- Рим— металеве кільце, прикріплене до болта (у 1 знач.) або продіте в його отвір.
- Рип— різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частин чи деталей об щось інше. Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Мирний, І, 1954, 353).
- Ріг— на голові деяких ссавців - твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. - Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили (Н.-Лев., II, 1956, 317).
- Різак— інструмент для різання чого-небудь. У дальньому кінці цеху - величезний стіл.
- Самоук— той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника. Самоук.
- Сум— невеселий, важкий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.
- Щастя— стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь. Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого - щастя, кого - сльози, Всіх нічка покрила (Шевч., І, 1963, 29).
- Ім'я— особиста назва людини, що дається їй після народження. - Мені почулося наче ім'я моєї жінки (Мирний, III, 1954, 274).