00:00:00
ПЕРЕМОГА!
Наступна
+ - Мої найкращі результати
| Час | Дата |
+ Правила пошуку
- Глосарій
- Алое— багаторічна тропічна й субтропічна трав'яниста рослина з довгастим м'ясистим листям, укритим по краю шипами.
- Аїр— трав'яниста багаторічна рослина з довгими мечоподібними листками й гострим запахом.
- Біс— уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками.
- Гачі— штани. Та мої товариші за той час.. Сорочки та гачі поскидали І з веселим криком та сміхами Плюскотали вже у срібних хвилях (Фр., XIII, 1954, 347).
- Даток— те, що підноситься як дар, пожертвування. Не журися, мій хазяю [хазяїне], Не за датком я іду: От так сяду, заспіваю, Відспіваю та й піду (Пісні та романси.., II, 1956, 38).
- Дошка— плоский невеликої товщини кусок дерева, випиляний з колоди. Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити.
- Жовч— гірка жовто-зелена утворена в печінці рідина, необхідна для засвоєння жирів і посилення функцій кишечника. Другим соком, що надходить у дванадцятипалу кишку, є жовч, яка утворюється в печінці (Анат. і фізіол. люд., 1957, 107).
- Зяб— осіння оранка поля для сіяння ярих культур навесні. - На першому лану, де ви бачите кукурудзяний пишнозелений ліс, був зяб, а на другому - весняна оранка (Вишня, І, 1956, 433).
- Зір— одно з п'яти почуттів, органом якого є око. Найбільшої уваги потребує орган зору, бо видиме сприймання світу відбувається тільки за його допомогою (Шк. гігієна, 1954, 61).
- Лісовик— той, хто живе в лісі або займається лісовим промислом, полюванням. Григорій Григорович Андрусяк - спадкоємний лісовик.
- Майно— речі, які комусь належать на правах власності. Нещасний Гельє зв'язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю (Коцюб., III, 1956, 9).
- Маля— маленька дитина. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила,.. і тихенько заспівала: люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята! (Л. Укр., III, 1952, 186).
- Меса— церковна відправа в католиків. - Як відомо панові, перед відкриттям сойму завжди буває урочиста меса (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11).
- Напуття— поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи).
- Неп— скорочення: нова економічна політика. В доповіді Леніна на Х з'їзді партії "Про натуральний податок" була обгрунтована необхідність переходу до непу (Біогр. Леніна, 1955, 243).
- Плай— стежка в горах. Юра йшов довгий час верхом, плаєм, лишаючи село по лівій руці (Фр., IV, 1950, 413).
- Пустинник— пустельник. - Бачив я раз, як Кирило Тур, молячись серед ночі богу, обливавсь гарячими сльозами, і нехай би пустинник зніс таку молитву до бога, як сей гульвіса! (П. Куліш, Вибр., 1969, 93).
- Піп— духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. [Палажка:] Чом же ти у попи не постригся, коли в тебе мати попадя була? (Мирний, V, 1955, 228).
- Ранок— частина доби після ночі, початок, перші години дня. Був ранок.
- Риса— лінія, проведена на чому-небудь. Вся сторінка [зошита] була покреслена товстими рисами червоного олівця (Донч., II, 1956, 383).
- Ріг— на голові деяких ссавців - твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. - Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили (Н.-Лев., II, 1956, 317).
- Страва— приготовлені для їди продукти харчування. Наймичка подала на стіл обід, але ні мати, ні батько й за стіл не сіли й ложки в страву не вмочили (Н.-Лев., VII, 1966, 274).
- Троян— троє (коней). На друге літо - обзавівся [Максим] трояном коней (Мирний, І, 1949, 238).
- Тума— назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а другий - українець. Козак-тума зведе з ума, не буде любити (Барв.., 1902, 222).
- Ходак— той, хто йде, ходить пішки. В голові колони йшли Федоров, Дружинін і Попудренко.. Федоров себе краще почуває, ніж деякі з наших ходаків (Шер. загонах, 1947, 85).
- Хід— рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись.
- Шати— багате, розкішне святкове вбрання. На вбогому - лати, На багачу - шати.
- Шия— частина тіла людини та більшості тварин, що з'єднує голову з тулубом. Лошата підняли голови до хазяїна свого й чекали, напруживши жили на міцних шиях (Коцюб., II, 1955, 393).
- Щогла— високий стовп, вертикальна або похила конструкція на судні, признач, для встановлення вітрил, підняття прапора, влаштування спостережних пунктів і т. ін. Геть далеко в морі кораблі видніють, Бачу здалеченька, Як виразно щогли тонкії чорніють Проти місяченька (Л. Укр., І, 1951, 66).
- Ява— частина акту, дії драматичного твору, в якій склад виконавців лишається незмінним. Багато працював Карпенко-Карий.
- Їда— дія за знач. їсти 1. Жвавій Прісьці обридла така повільна їда (Л. Укр., III, 1952, 667).